В цьому світі вкрай зіпсованім
Стерлась совісті межа.
Тюхтієм закомплексованим
Тяжко мається душа.
На узвишші не шукай мене,
Для елітних там місця,
Бо душа моя обшарпана,
Без початку, без кінця.
То ж шукай в веснянім промені
На скелястих берегах,
Поспитай про мене в осені:
«Де літає вільний птах?»
А знайдеш – втечемо разом ми
На безлюдні острови.
Заблищить життя топазами
У згвалтованій душі.
