Так несподівано скінчилося усе,
Пройшов вже час, не можу я отямитись…
Життєвий вітер не спиняючись несе
Кудись мене…
Надія помирає за надією,
За швидким злетом розтягнеться падіння
Щодня я розлучаюся із мрією –
Це більш гнітить хворе моє сумління.
Ти пропливаєш мов примара в склі
То тут то там – складаю арабески
Твій образ майже стерся. Уві сні
Я іноді складаю з нього фрески.
Ти йдеш вперед не озираючись
Респект. Так треба. Йди не зупиняйся
Небо відкривається. Гублюсь я в ньому
Ще не остання зоря згасла
Твої очі розчинилися в імлі
А волосся пестить вітер
Пелюстки зів’яли, зникли
Я до цього звик. Ти звикла?
Нічого нового. Існую й надалі
Крізь шкло вітрини…
Тисну педалі
Я не загину…………………
