На вулиці зеленого - ні цятки,
Спить кожен стовбур в голому саду.
Зачинені засуви і дверцятка,
Усі додому поспіхом ідуть.
А простору побільшало, а світла...
Сад в листопаді - рай для мудреця.
От-от - і простуватиме над світом
Уперше біла снігова вівця.
І скине вовну до землі пухнасту,
І люлі-люлі гілочку хитне,
І буде в саду зовсім інший настрій -
І ніч спокійна, і життя вартне.
А я ще бачу в цім саду прозорім
Отой останній осені триптих:
Гортензія, і вижухлі майори,
І кілька чорнобривців золотих.
