О тій порі, як листя вже нема,
І небо трісне чорними гілками
Калина лиш самісінька-сама
Залишиться, мов спогад, поміж нами.
Вона завжди однакова, дивись:
На смак така тривожно-терпкувата.
А ти злетів за журавлем увись,
А я ще досі пораюся в хаті.
Загуслі біди червоніють в кров,
І в'януть на очах, і опадають
Ми пошепки балакаємо про
Квітучий кущ на вході перед раєм.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design