Дон Кіхоту
А ти не лицар зроду - ти дивак,
І світу вісь тобі перехилилась,
Вчепився за надламаний вітряк...
Кого ти цим безглуздям ощасливив?
Вітряк - то не вітрильник, ти затям
Хоча тобі й вітрильників не треба
Бо звик платити за усе життям,
Допоки білий світ кепкує з тебе.
О, Дон Кіхоте, лицарю епох!
Геройство нині - то така примара.
Спочатку серце забирає в борг,
А потім кличе в подвиги за хмари.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design