- І як ти його ще терпиш, таке обдерте?
Дороги щербаті, вулиці без ремонту...
Сюди занепасти прибути і просто вмерти,
Чи виїхати, збрехавши, що на роботу.
І навіть якби єдина-одна дорога
Пройшла крізь нього, я би її минула.
Покинь, до біса, покинь же, прошу, на Бога.
- Не можу, в місті моє минуле.
- Отямся, що ти говориш? Яке минуле?
Тут сморід, пліснява, жадібність і байдужість.
В старих коморах гідність і честь замкнули.
- Не можу, місто за мною тужить.
- А втім, ти зробиш, як вирішиш - знаю точно.
Вмовляти марно, але попри всю знемогу...
Ти знаєш? У міста цього відверті очі,
І в них надія, бо ти є ще досі в нього.
