У цю листопадОву майжетишу,
У цей передзимОвий майжесніг
Спинився час і, певно, він не дише,
Ото ішов-ішов, а зараз ліг.
І так мені сумується велично,
І так мені століття до весни,
Безрадісні на голос нині птиці,
Безколірні на барви нині сни.
Навколо люди, вулиці, автівки,
Навколо, наче, і життя іде,
А я заводжу внутрішню платівку,
Де все, мабуть, невчасне і не те.
Зігрітися - і то велика радість!
Поплакати - а чим не небеса?
Буває щастя навіть в листопаді,
Буває схлипів рідкісна краса.
У цю листопадОву майжетишу,
У цей передзимОвий майжесніг
Тепло в мені на крапельку густіше,
Якесь таке, неначе навесні.
