Осінній листочок на вітрі бринить:
"Яка ж ти приваблива - неба блакить!"
Він довго вагався, хитався, тремтів
І враз відірвався. І враз... полетів!
Його підхопила стрімка течія...
Жаринкою в небі здавався здаля.
Літав, мерехтів і крутився, й кружляв -
Із вітром у парі він вальс танцював,
А згодом повільно упав у траву.
Та мрія здійснилась! Був сон наяву!
"Як швидко скінчився, - промовив листок, -
Мій перший, на жаль, і останній танок."
Згорить чи зітліє, попавши під лід,
Та все ж пережив він чудовий політ...
Ми мріємо в небо злетіти хоч раз,
Від буднів втекти, від турбот і образ.
Піднятися вгору - спасіння й моє,
Бо тільки політ силу й віру дає.
БайдУже, що Бог обділив нас крильми,
Та все ж для польоту народжені ми.
