Розбиті голови-кавуни купами горами повсюди курганами насипані
Перекриті перериті дороги перебиті знаки перетиснені артерії
мітинги ринки риштування котловани буде вам діти бонусом паб у бункері Коха за те що паличка Коха в річці Усті — як у аромаванній
Містом пройти проїхати пролетіти не під силу й птасі яка долала Дніпро
Про це літо ти скажеш що воно було гарячим червоним липким швидко сохло
Це літо пропахло кров‘ю та кавуновим соком ніби борделями лондонське Сохо
Це місто у стилі бохо засипане листям пилюкою кісточками блохами обжите нагадує первородний гуртожиток
Уживане тимчасово постійно оббите обдерте упите уперте — ой, бляха, це ж бохо —
Все вірно — стиліст левел Бог і власне ось він не бомж це - будьмо знайомі, Боже!
На шаховій сій площині ти ж за білих - інакше не можеш? Чи можеш?
Бо білих чомусь цього разу немає — червоні руді зелені доріг кольору сперми та слини
А білих мов крила твоїх янголяток мов синовий саван мов пір’я твоєї перини —
немає!
То вибери колір собі до вподоби зелений як шмарклі червоний як сік кавунових голів чи сірий мов очі померлої риби — який же?
Мій Боже ти знову цю місію партію битву програєш.... так жаль...ходи вже!
Скрутилося місто котом і мурчить ніби ситий вдоволений звісно ж кастрований звісно ж (усе по скрижалях)породистий перс чи британець чи хтось там іще
Священні корови на мерсах лендроверах бентлі бугатті порше
Ганяють собі проти шерсті без жодних на те перепон — ніби й шудри але навпаки
У гідри лернейської сотня голів і цей кіт — з тої сотні таки. І ще сотні таких...
провінційних та професійних котів-людоловів із документами історичних елітних розплідників
А люди як люди повсюди їх голови — ніби й не хочеш а тягне підбити з ноги
Повсюди курганами горами купами вічна могила урбанізованих душ
Це літо мені цього літа не до снаги —
Занадто гаряче червоне липке швидко сохне та пахне борделями тільки без Сохо гуде неприкаяним дрифтом несправним ліфтом
Страшне ніби постскриптум буденної щоденної гільйотинізації смердить каналізацією
Я хочу в осінь у листя зірчасте сонце упасти спиною щоб дрифтерам покрутило шини повітря запахло вільгістю й апельсинами
Читати Салмана Рудші з дорослим нарешті сином і пити какао
А просто зараз — у душ...
Розріж кавуна — пом‘янемо це літо як ніби й годиться у світлі найкращих треш-традицій
Немає чому радіти — ми стали протерміновані ще на одне літо давно не діти багаж завеликий — розпакуванню не підлягає можна возити туди-сюди з осені — в зиму з зими — у весну з весни — у літо подіти нікуди — літати задорого зарано — у бітум....
Коханий! Давай розпакуємо хоча би лиця — візьмемо травневі сповнені надій й сталого тепла
А там вже як піде була не була ця гра ніби сон на шпицях
Я білими граю завше але сьогодні немає білих я пам‘ятаю авжеж
Мій Боже я знову цю місію партію битву програю.... так... я теж!
