Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2535
Творів: 45766
Рецензій: 89555

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Ліричний есей

Гоголя

© Щєпкін Сергій, 26-10-2018
Це знак. Його побачив на паркані
облишеної вулиці в селі –
табличка «Гоголя» – моє вітання,
імення вулиці, де бігали малі.

Будинки нежилі та, достеменно,
без номера на Гоголя живуть
мої надії, завше безіменні,
як без шкали термометрова ртуть

показує… а що? – візьму бінокль
і роздивлюсь, як виглядає все,
де автори прийнятні, а де змовклі,
де справжній вірш, новела чи есе.

Хто пише що, а хто закриті очі
тремтливо відправляє в далечінь
побачити, що робить наче злочин,
не пишучи ні вдень, ані вночі.

Баталій дзвін поповнювати варто,
аби внести і свій маленький дзен,
в потрібні ролі, відкриття і карти,
своє плече у вічний стрій рамен.

Розвідати приховані паролі,
підняти донний автентичний мул,
полікувати передчасно кволих,
привчити слово бачити впритул,

і в кожній думці власноручну дяку,
ідеєю просякнутий абзац,
і хтось хай каже, що той вірш ніякий,
але щоб не поширений ерзац.

Набрати в себе, потім віддавати,
обов’язково віддавати щось,
сорочку другу, прибрану палату,
як мало – то все те, що не збулось

на тій занедбаній координаті,
де стежка цілиною поросла,
земно літають ангели крилаті,
їх ніби спеціально хтось прислав,

оголосили конкурс ярмарковий
дотепного і вдалого пера,
змагання в хисті, пам’яті, любові,
у силі дати неповторне на-гора,

де вивертати врозтіч власну душу,
пером письменника помітити папір,
згадати в грубі вже згорілу грушу,
що родить ласі груші до сих пір.

Ну добре, я зайду в твоє обійстя,
табличко «Гоголя», реліктова моя,
я українець як і ти, не бійся,
то ж не порушмо співу солов’я.

Вимова хоч його якась російська,
чи винен він, що моду перейняв?
Недавно за Украйну йшли до війська,
хто української з народження не знав.

Так що прости, городами до річки,
де тишу я з тобою упіймав,
де у піснях оспівана Марічка
не дарувала довгожданих прав.

Там кладка є, з якої ми стрибали,
там берег є сусіднього села,
там десь на щастя цокнуті бокали,
і птаха, що колись нас тут знесла.

Живе ще й досі, пісню крає строго,
мо’ хто почує і збагне слова,
як їх тлумачив ти, Микола Гоголь,
з пісень народних, в місті що Москва.

Писав, писав про все, із чим не згодний,
як ревізор, як адвокат, як зав,
ти українцем був до тла природним,
на українську «наша» ти казав.

А що московською твої всі твори –
так іноді буває вдалий верх –
почуло тіло, що душа говорить,
сказати всім, як в неї край пришерх,

як більше не погодилась терпіти
наругу честі, совісті ярмо,
і смерть знайшла… зоставивши все дітям,
тепер його в собі ми несемо.

Раніше перекладачі знайшлися:
Франко, Косинка, Гавриш, Хуторян,
як падалишнє позбирали листя,
і золотим вернули нам, селянам.

Читаємо, знімаємо, сміємся –
то ж так було – що вже негоже геть!
А потім… забуваємо… здається,
і правим так, що всюди шкереберть.

Ну написали вже ж! Попереджали!
І в «Мертвих душах», і в «Сорочинцях»,
але нам мало… завжди нам все мало,
нам все відразу з ходу й до кінця!

Пройти шляхом і лева, і ягняти,
відчути щем украдених віків,
світами жалюгідно не стогнати
у ролі пайових єретиків.

Не красти зовсім, зовсім не брехати,
не йти на поводі у сенсів повсякчас,
і хоч який би ти не був пихатий,
не забувати планетарних «нас».

Триматись мужньо, чемно і достотно,
звірячу маску з’їсти, ні – убік,
і малювати всім свої полотна,
і жити день, як ніби цілий вік.

*

Застигли вулиця і річка… никне Сонце,
Вечірні тіні запливають за буйки…
Тікати треба – прийдуть охоронці
І кілька лАйків перетворять у лайкИ;))

**

Радіє світ, ми виросли при ньому,
Максим, Окайда, автор без імен,
Софрон і я, – це дежавю знайоме –
Миколі Гоголю  будуєм постамент.

***  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

одначе

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© George, 28-10-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Sholar, 27-10-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Максим Т, 27-10-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Okaida, 27-10-2018

"

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Софрон, 27-10-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0009231567383 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …