Я буду, бо можу і хочу так жити,
Як люди, вельможі, що не люблять критик.
Я хочу, щоб віра писала надію.
Не хочу, щоб щирість, лиш салом хтось сіяв.
Я бачу, як плачуть вороги з півночі...
Я чую, як кують нелюбе охоче...
Як Київ злодіїв знов ставить за лави...
Ті сіють, як мрії в державу плюгавість.
Як можна порожнє дарувати брату,
Якому до дому далеко, далеко...
Я знаю, минає північний брат шати,
Тому то, забута пересічна святість.
Я кличу на віче тебе сестро й брате
Мовчазним приязним закликом в Карпати...
20.10.2018р.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design