З надійних слів плету осінню косу,
В яку вплете листочки листопад.
Він покладе ранкові срібні роси,
Що вразить нас мільйонами зернят.
Осінній стяг краплину пестить кожну,
Яка сидить на листях, на траві...
У вирій відлітають журавлі...
А я летіти в рідний край не можу.
Так хочеться почути рідну осінь.
І бути там, де все кругом своє.
Де спить в землі закопане колосся...
Де прадіди молитву в мене просять...
Хоч нині там церковний дзвін не б’є,
Думки мої осінню пам’ять носять.
