Ні я і ніщо з мене не залишиться
через якихось сто тисяч/мільонiв і т.д. літ -
- та ні, це забагато, вистачить, коли скажеш:
ні я і ніщо з мене не зостане за якийсь десяток чи двійку літ..
О, так-так, арх-ангеле людської пам´яті -
бо ти, як головний архіваріус, повинен знати все -
і те, про що людство через мить не пам´ятатиме..
і все ж.. вдивляюся в тихі зміїні очі зорей -
і не можу ними налюбуватися - це ж теж
чиясь пам´ять.. записана як доля
у Вселенській книзі Буття -
сотворіння нерукотворного..
Так, ніщо і ніхто..
Лише темні залишки
колись яскравого Космосу,
наповненого світилами,
що безперестанно
щe перед нашим зором
вибухають та згасають..
Так же бо хочеться вірити,
що все це діється не просто так,
що все має свою мету і задум:
і навіть тихе безслідне зникнення
з людських очей та пам´яті..
Ніхто і ніщо..
Чи всі і все.. -
чи є в тім різниця?
