Ранкова кава... З медом і лимоном,
Або з вершками, може, з молоком,
З ваніллю чи какао, з кардамоном -
Щораз нова, як день, що за вікном.
З горнятка кави починаєм ранок:
Ковток надій, ковточки сподівань,
Тривог і радості, а наостанок -
Ковток любові і ковток бажань.
Ранкова кава темна і гаряча,
Як ніч у липні й жар у небесах,
Мов поцілунок ніжна і жагуча.
Весь день її гірчинка на устах...
Скотився вечір ніжнозолотавий
За видноколо, далі від вогнів,
І вже мене чекає-вабить кава,
Щоб завершити день, що відшумів.
Вечірня кава... Аромат кориці...
Вечірній смуток, що не має меж.
Як важко з ним лишатись наодинці.
Так хочеться тепла... Кохання теж...
Тож філіжанка кави - як дарунок!
Щоб всі тривоги-болі розігнать.
І п'єш-смакуєш чорний-чорний трунок,
Що зігріває душу... Благодать!..
Осіння кава... Ця осіння кава!
Вона нас тішить, гріє, бадьорить.
Отрута це, причастя чи забава? -
Хвилинне щастя і блаженна мить!
