Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2539
Творів: 45886
Рецензій: 89763

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Притча

Тигр і Кіт

© Щєпкін Сергій, 01-10-2018
Ясної днини на околиці села,
Що враз межує із великим лісом,
Завзятий селянин стоги складав,
Пахуче сіно, щоб худобі їсти.
Із хати з ним прибіг домашній Кіт,
В траві з метеликами й кониками грався,
Він мешкав у хазяїна багато літ,
Із бідуваннями і скрутами не знався.
Отак потрохи, далі й далі в ліс,
Стрибаючи в траві, неначе Лев,
Той Котик ненароком вліз –
Страшенний Тигр повстав із-за дерев.

«Оце дива! Ти з нашої породи! –
Тигр дуже здивувався виду кішки, –
Але чому малий такий? Я у природі
Не бачив родичів, як ти завбільшки!»
Либонь зі страху, знаної причини,
Принишклий Кіт налякано мовчав,
Нарешті, важко проковтнувши слину,
Непевним голосом насилу пром’явчав:
«О, Царю мій! Якби Ви тільки знали,
В яку халепу вскочив наший рід!
Нас люди всіх колись арештували,
І вже не випустять повік на вільний світ!
Вся справа в тому, що ми так в людей
Бідуємо, що не казати ліпше,
Не можна навіть стежити мишей,
То як же, бідним, вирости нам більшими?»
«Хто смів обмежувати вас? Ану веди
Мене до тої знахабнілої людини!
Я покажу їй зараз шлях туди,
Де пам’ятатиме про мене щогодини!»

І Кіт повів до селянина Тигра…
Той саме скирту щойно довершив,
Тож розминутися вони не встигли,
Як Тигр узлісся ревом оглушив:
«Ти нащо мого родича зобидив?
Рости великим не даєш йому!
Не знаю, що з тобою і зробити?
Тобі я оголошую війну!»
«Ну, воювати, значить воювати, –
Тут селянин прищурив ліве око, –
Але дозволь мені ту силу взяти,
Що вдома я зоставив ненароком.
Без неї ти ураз мене здолаєш,
Так що не варто навіть починати,
Я швидко збігаю, ти трохи почекаєш,
І от тоді вже будем воювати!»
«Ну що ж, біжи!»
«А як і ти втечеш?
Не дочекаєшся мене, і я даремно
Все буду бігати… Давай-но я тебе
Мотузкою припну, аби напевно
Вже дочекався ти!».
«Ну що ж, в’яжи!», –

І селянин до дерева товстого
Приладив Тигра. Сам пішов у ліс,
Де вирубав дубину двометрову,
І повернувся. І її приніс.
«Аж ось де тая сила! Здуру ти
Мене нізащо думав покарати?!
Не розібрався в справах – то тремти!» –
І як пішов він Тигра лупцювати!!
І небо, і земля горіли на узліссі!!!
А селянин все бив! І не переставав!
Аж поки Тигр на небо ледве не вознісся,
Тоді лиш зупинився, й Тигра відв’язав:
«Тепер іди! Надалі будеш знати,
Що як хвалитися собою десь почнеш,
То і про мене не забудеш пригадати,
Бо ще зустріну – оттоді помреш!»

Поплівся Тигр, ледь не поклавши шкіру,
Лишень Коту заледве протужив:
«Це добре… брате… що у цього… звіра…
Ти хоч такого… розміру… нажив…»

***

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Катерина Боброк, 03-10-2018

[ Без назви ]

© Катерина Боброк, 03-10-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0033280849457 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Ірен Роздобудько «Прилетіла ластівочка»
Ми знайомимося з 99-літнім чоловіком – містером Ніколасом Леонтовичем (Ніком Лео) – у домі для людей …
Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …