Я люблю, коли навколо
Світ живе, радіє сну,
День приходить після ночі,
Як чекають всі весну.
Ненавиджу все, що може
Причинити зло тобі,
Світу ніжний і чудовий -
Світ великої душі.
Неприємно зустрічати
День народження одній
І в майбутньому чекати
Здійснення найкращих мрій.
І приємно, як на сході
Зустрічає сонце час,
Як хвилює вітер море,
Море щастя та життя.
Чарівна українська квітка
Пам’ятай, як наша
Рідна мова заспівала
В світі на Землі і
Завжди надію дарувала.
І красу нам зберегла.
Українська мова чиста
І прозора, ніжна,
Як вода.
А коли на небі
Тихі зорі, то вони нам
Скажуть уві сні:
«Пам’ятай, як наша
Рідна мова заспівала
Пісню про життя,
Як весну до себе звала в гості
І любов відкрила для
Для душі»
Наша рідна мова
Не загине, буде
Жити в розумі, серцях.
Для краси ми збережемо
Пісню, для душі –
Вірші.
Українська мова –
Українська квітка!
Так живи на радість
Ти завжди!
***
Я вірю, що я досягну завітної мети.
І посміхатися я буду знову, як тоді,
Над тим, що плакала, журилася від ран своїх.
Але не раз скажу, що я люблю весь світ таким.
Мені подобається вітер, море та весна.
Не уявляю я себе без літа, сонця, хмар.
Людині треба падати, щоб прокидатись знов
І бачити очима іншими своє життя.
***
Буває так, що ти не знаєш, як же
Тобі йти далі по дорозі долі.
І ти стоїш на роздоріжжі саме
Єдиної стежини. Йти не хочеш.
Ти пам’ятаєш все, до чого прагнув.
І ось тепер не знаєш: ” А для чого
Ти жив... Ти жив і працював старанно?”
Повір, разів багато встати зможеш!
Таке життя, таке буває з кожним.
Воно допомагає вірним бути
Собі. І мріям, що ведуть всіх знову
До кращої мети, що люблять дуже.
***
Стежки у житті не має
Важчої, ніж шлях у світ,
Де живуть обман і правда;
Ніжність, віра – кривда, злість.
Це життя доросле наше,
Де завжди всі грають роль,
Кожен щось на серці має:
Хто надію, хто любов.
Відшукати кожний мріє
Ту доріжку, що веде
На дорогу долі, світу,
Ту, що можна не знайти.
Бо росте на ній сторіччя
Грубий і товстий бур’ян –
І у ньому ти століття
Все шукаєш рідний шлях.
Треба повністю віддатись
Мрії, вірити собі;
Не відштовхувати щастя!
І прощати кожну мить.
Жити так приємно! Жити!..
А чому повинні ми
Все життя шукати місце
У суворому житті?
Де хитріші правлять світом,
Добрі вірять їм усім;
Правосуддя – це сильніші;
Тліє їх собор душі.
Як же відшукати саме
Той недовгий, рідний шлях,
Що відкриє ту безмежність
Справ і здійснення бажань?..
Треба йти по стежці вільно,
Знову вірити собі!
І приймати всесвіт ніжно,
Кожен день у ті часи.
І любити все, що можна
Полюбити; все, що є
На Землі великій, вільній,
Де природа чарівна живе.
І державі помагати
Тій, де народився ти.
Взагалі, допомагати
Людям і істотам всім.
