Пахне подихом свіжого вітру маленька ромашка,
В ній хлібів аромат, запах вічно святої землі,
Польовою царівною квітку цю ще називають,
Мовби справжня корона - пелюсточки білі її.
Усміхається сонцю, а ще - задивляється в небо,
Вона ніжна й цнотлива, немов молодеє дівча.
Мені пишних та гордих троянд не даруйте, не треба,
А букету тендітних ромашок завжди рада я.
