| © Неоніла Гуменюк, 31-08-2018
|
А ти, моя матусю, не журись,
Не плач так гірко і не побивайся,
Повір, я не загинув, я - живий.
Та виглянь у вікно, он там співає
На яблуні розлогій у саду
Мала пташина, крильцями тріпоче,
Її, моя рідненька нагодуй,
Бо в ній душа єдиного синочка.
Тебе ж прошу, дружино не ридай,
Бо мені боляче від того, ніби рана,
На сина подивись, мене впізнай
І краще помолись, моя кохана.
А ти, синочку, у люстерко глянь,
Звідти привітно усміхнеться татко,
Та тільки мого серця не порань,
Не забувай мене, моє дитятко.
А я живу у вишеньці малій,
Яку садив ще позатого року,
У всьому-всьому, що є у дворі,
До чого ще торкались мої руки.
Хай вас, рідненькі лихо обмине,
Не треба плакати за мною, а гордитись,
Допоки пам"ятаєте мене,
То я живий і вічно буду жити.
2016 р.
|
|
|
| кількість оцінок — 0 |
|
