Бачиш, знову - ця стара аптека,
вулиця, ліхтар, серпнева ніч.
Місто вичахає. Тане спека.
Водолій схиляє нижче глека,
зорі виливає нам навстріч.
Відшукай очима ту єдину,
неповторну, як прекрасна мить…
Впасти – теж пройти свою стежину.
Все відносно – не кінець – вершина…
А у тебе - серце защемить.
І стоятиме ліхтар, аптека…
Вулиця нічна. І плин ріки.
На пательні неба чебуреком
на догоду милим древнім грекам
місяць пропливе не навпаки.
