Самотні колії прощання, у далеч відгуркотіли поїзди,
Між нами доля розвела давно мости,
Відзвучали спогадом в душі ттвої пісні,
Коли з тобою розійшлись ми навіки, назавжди.
І ми з тобою не повернемось у нашу літню осінь,
Наше місто юності давно старе,
У твоїх очах ранкова просінь,
Кохання наше вже давно німе.
Порозсипала наша осінб посивілі смутки,
Опалим листям війнувши сизий щем,
Я пішов у сіру темінь серед ночі,
Ти ж поцілувалася з дощем.
Стежинка пролягла в минуле,
У парку жовтим листям осипалася печаль,
згадалось щастя швидкопромайнуле,
Коли з тобою ми розійшлись, нажаль...
30.04.07
