Нічні дощі липневі монотонні,
Втрачають голоси в густому листі.
П'є місяць воду десь на підвіконні.
Підсвічує нитки тонкі сріблисті.
Полоще сад раптова тепла злива,
Ввімкнувши блюз наприкінці вистави.
Як густо цьогоріч вродили сливи,
Як на очах вони попідростали.
Цей темпоритм води, неначе човен,
Несе мене в світанки навпрошки.
В липневих снів медово-теплу повінь,
Туди, де блюз, і місяць, і сливки.
