Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2562
Творів: 46537
Рецензій: 90815

Наша кнопка

Код:



Художні твори Поезія Поезії

СУМАТРА

© Ольга Ярмуш, 17-07-2018
Він розкаже мені про дві речі.

Спочатку – про своє потойбіччя, глибоке і темне, як сон наяву.
Таке, де усе реальне – і ми, і вічність, і вулкан на Суматрі,
і звірі, що схожі на старі міфи, і старі міфи, що колись були першими словами.
…Давні  мури, може, герметичних храмів, а може, самого Едему,
за якими творили алхімію посивілі янголи, геть занесло пісками часу,
а з пісків часу постали піщані големи – ті, що поїдають  безсмертя –
і принесли зими, довгі, вітряні, ворожі зими з ночами без віри і без вогню.

Він скаже: «Усе те я бачив на власні очі, ніби літери у книзі Езри Паунда.
Я обплітав відьмацтвом піщаних монстрів і вірив, що це дасть результат,
бо ніщо там не має такої сили, як власне пробудження і власне світло.
Я знаю: бо усі видіння  – також і плід моєї уяви, я створив їх із загального болю,
щоб приборкати диких хортів цього завороженого чудовиськами світу»…

  

А друге, що він розкаже,  –  як ми нарешті зустрілися на Суматрі
і за зеленими пагорбами чайних плантацій, ніби готична темна істота,
із надр землі сходив  паросток  пробудженого вулкану.
Гуркотіла гроза за нашими  плечима, і пахло попелом і озоном.
І ми стояли пліч-о-пліч і бачили… бачили, як з темної квітки облітає пелюстя,
як білими нервами  її єства крається горизонт.

Ми бачили големів, що розривали черево вулкану і виходили назовні.
Ми бачили підняття герметичних храмів і міфічних потойбічних звірів.
Чули їх рев, нас сліпила їх кипуча кров, ми відчували, що вони йдуть за нами…

Але ми знали – розкраяне серце землі зійдеться великим і синім швом
І кожен його удар буде сильнішим попереднього, як набат, як рокіт духу.
І темні монстри  того світу  так і залишаться у тому світі..
Засне розбурханий вулкан, засмаглі жінки зберуть урожаї з чайних плантацій…

І він мовить: «Бачиш! Це те, про що я тобі говорив: темрява завжди з нами,
На відстані руки, сну, пристрасті і прокляття.
Але, якщо ти впадеш, а я не зможу до тебе дотягнутись, бо буду мертвий,
знай – вся сила, все світло, всі янголи і слова знаходяться на відстані
поклику – в Серці!»

07. 2018  

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Сергій Без, 26-09-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.5734281539917 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …