Твоє тіло – наче пахлава медова,
Про яку я вперше почув на кримських пляжах,
Але так ніколи і не спробував.
Як і твоє тіло.
І ніколи вже не спробую, бо
Крим забрали окупанти, а
Ти мені сказала, що я втратив свій шанс.
І твої жорстокі слова
Лунають в моїй голові зранку і до самого вечора.
І на душі стає так гірко,
Що я іду і купую сигарети.
Хоча кілька днів вже не палив,
І палю їх одна за одною,
Намагаючись втамувати душевний біль,
Який розливається по всьому тілу.
«Я втратив свій шанс» - повторюю я й собі щоразу,
Як згадую тебе,
Хоча ніколи і не забував.
Один мудрий чоловік сказав:
«Ніколи не шкодуйте за втраченим шансом –
У вас буде їх ще немало».
Можливо, він і правий.
А я, можливо, нічого й не втратив -
бо наспрвді не мав.
