Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96047

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 46153, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.116.52.29')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Поезія пародія

сила похвали (пародія)

© Уляна Янко, 06-06-2018
пародія:

похвали назви мене героєм                                      
і побачищ як тебе люблю
стану я молочною рікою
берегами стану з киселю

похвали мене і трохи вірші
не ревнуй до муз і поетес
світ одразу стане вищим ширшим
і в політ покличе до небес

похвали журавлика кохана
похвали негайно похвали
хай хоч навіть пізно як не рано
переможно вигукну “курли”

похвали мене і я посмію
впасти в риму як в черешні шпак                                                    
визнай поетичного месію
похвали скажи що я мастак                                              

похвали хай серце гордо скресне
розгорнеться й видихне душа
хай зглодає хвалощі облесні      
і зарже звитяжно як лоша

похвали мене моя кохана
будь-як будь-за що і будь-коли
похвали і я  умить розтану                                                    
спраглий будь-якої похвали

похвалами втамувавши голод
сам себе авансом похвалю:                                    
личить похвала мені як молот
до проавиці рому-ковалю

“алилуя” – сіль у цьому слові                                    
схоже як перо любив ілліч
похвалу я слухати готовий
все життя – по колу день і ніч

оригінал:

Похвали мене

© Михайло Нечитайло, 05-06-2018

Похвали мене, і я розтану,
Розпливуся, нібито кисіль,
Упаду в невидиму нірвану
І відчую, що землі я сіль.

Похвали мене, і я зрадію,
Як радіє ластівці душа,
Край світів відвідати посмію
Прямо в день народження вірша.

Похвали мене, і я заплачу,
Не сльозою, криком журавля,
Поверх зір і всесвітів побачу
Зустріч за розлукою здаля.

Похвали мене, і я посмію
Впасти зі шпаками на сади,
З яблуньки насіннячко посію,
Тільки ж ти по яблука прийди.

Похвали мене, і я відкрию
Поза сміхом сховані жалі,
І тумани я дощами змию,
Бо в туманах радості малі.

Похвали мене, бо я не знаю,
Чи мені потрібна похвала,
Я ж не слів, тебе завжди чекаю,
Щоб душа у потерть не зійшла.

Похвали мене, хоча не треба,
Промовчи, лиш руку простягни,
Ні, не руку, не гнівімо неба,
Не рукою, серцем обніми.

Похвали мене, щодня, щоночі,
Потай від усіх сама собі,
Як я похвали тієї хочу,
Із якою я живу в тобі.


Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

Рецензії на цей твір

хто ж мене похвалить, як я сам себе не похвалю! :)

© Валерій Хмельницький, 15-06-2018

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 3 відгуків
© Avtor, 07-06-2018
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.052861928939819 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати