Обсерваторія
До небесних зіниць
На крутих берегах
Вимальовую осінь.
На сповнений
Шлях
Виливаються роси
Того дивного
Сну.
А покоси?
Їх зібрати
Не зможу.
Їх збиратимуть
Сльози
Стужавілих
Пісень,
Що не встигли
Зродитись
В той день,
Коли щастям
Усміхалися
Очі
Сині…
А осінь
Дивно сіє Туманом
При долині.
А осінь
Жар дарує
Людині.
Протуберанцями Її долі
Гаснуть
Щоднини
Фантоми.
Ідуть
До Сонця,
Піднімаються. Від роси.
До волі,
Де зорі.
Сонні усі…
