© Михайло Нечитайло, 29-05-2018
|
Осідлавши електричку,
Розіклавши рундуки,
Баба Текля мала звичку
Вислухати балачки.
Біг наввипередки з тінню
Потяг з міста залюбки,
А навпроти на сидінні
Гомін краяли дядьки.
- Я, - один прискалив око, -
До наук став спраглий
Винайшов ось ненароком
Щось на кшталт віагри.
Як люблю, спожив рибину,
Зверху ще й сметанки,
І любов’ю без упину
Колотивсь до ранку.
Щогодини уставав
Офіцер на пенсії,
Галю, жінку, задовбав,
Збила щоб потенцію.
Всю аптечку перерила
Зілля вже варила,
Щоб нестримна дика сила
Спати відпустила.
Не дочула далі баба,
Бо дядьки знялися
І, напевно, десь у справах
Власних подалися.
- О, - зраділа, - слава Богу,
Що знайшла я силу,
Щоби дідове убоге
Царство пробудила.
- Діду, - баба із поїздки
Залетіла в хату, -
Гайда внуків до невістки
Та лягаймо спати.
Рибу діду аж у вічі
Пхала, і сметану,
Дід наївся, пукнув двічі,
Вклався на дивані.
Щоб посилити інтим
Ледь не до екстазу,
Баба рибу їсть, за тим
І сметану зразу.
Та до діда боком, боком,
Той же спить, незграба,
Тут же шлунок бризнув соком,
І понесло бабу.
Цілу ніч не йшла до хати,
До самого рання,
Не могла ніяк віддати
Всенького кохання.
Лиш на ранок баба повінь
Загатила зіллям,
Малася іти на сповідь,
Бо була неділя.
Ризу батюшка поправив
На могутній спині.
- Текле, - запитання ставив, -
Чим грішила нині?
- Ох, панотче, мала звабу,
Сором, та промовлю,
Бо займалась здуру баба,
Цілу ніч любов’ю.
Відпустіть скоріш, благаю,
Гріх моєї ночі,
Бо й із вами, відчуваю,
Також, отче, хочу.
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|