Я іду повз кав’ярні й нічні диско-клуби,
На конвеєрних лініях вулиць тіні танцюють канкан,
Під мостом через колії впоперек тягнуться труби,
По цих трубах тече невідома мені рідина.
Світить жовтий ліхтар на холодну вологу бруківку,
Світло збільшує в сотні разів її мікрорельєф,
Проектується світ на мою слабкозору сітківку
І я сам розумію: навколо, усе, що я бачу, — це блеф.
Всі слова — лише звук, а всі дії — вистава,
Ти, за правилом гарного тону, скажеш: «не варто, все гуд!»
Може, ти, в якійсь мірі, усе ж таки, права,
Та по трубах тече не глінтвейн, а мазут.
