Я б хотіла багато чого сказати,
багато чого розповісти, що бачила і не бачила,
але лише чула
від своїх пращурів..
Але я - не кобзар, і не дід-лірник, і не баба-всевидуща,
все ж, спробую в декількох штрихах..
Отожбо, народилася, виросла - якось вивчилася -
і пішла по світах..
По світах-засвітах, де все знову шукаю аналогії
по своїх перших ламаних лініях:
аби кардіограма була відповідною,
аби теж відповідала
кривій горизонту:
все відносно: вертикалі і горизонталі..
Ба! що це я знову лепочу?
Які лінії, які графіки, які статопитування та аналізи?!
Я просто хочу жити!
Жити без аномалій,
що віджирають шматки душі зі своїми
"встигати сроки-терміни,
бути ефективною,
дипломатично-коректною,
ре-презентативною і т.д. і т.п"
НІ! Я просто хочу жити..
Я просто хочу забутися в полі
з розквітлими кульбабами,
плести з барвінку вінки і бігти -
знову бігти - світ-за-очі - як колись
до старенької дерев´яної церкви,
обідати на узліссі хліб зі смальцем зі зеленов цибульов,
що цьотка пририхтувала у клунок..
а потому бігати довкруж джерельця
і збирати в букет із дзвіночків
та ще "жаб´ячі" блакитні очка..
а потому в соснині ще збирати "пазьонки" (тобто суниці)
і йти вздовж "ляшого потека" (цебто лісового потока),
поганяючи і плескаючи в тлусті боки напасених корів,
покрикуючи: "Агов, Мунька, пасисі, аби молока вечір було доста!"
