Чотири дні без тебе
Неначе світ без неба,
Ні дощику, ні спеки,
І птахи, мов німі.
Росинкою-сльозою
В осоті з лободою
Похнюплені лелеки
Качають по землі.
Чотири дні без тебе,
Полину вже не треба,
Так гірко до знемоги,
Що аж душа болить.
Людей на світі – море,
Та є у морі горе,
Водички просять в Бога,
Щоб душу оросить.
Чотири дні без тебе,
Неначе я без себе,
В пустелі, в дику сушу,
Розсохся і потрух.
Згорьовані лелеки,
Тікаючи від спеки,
Мою по світу душу
Губили, наче пух.
А за три дні з тобою
Все повнилось водою,
І навіть хмари з неба
Горнулися до рук.
Зростали в полі квіти,
Ходило світом літо,
Все зіткане із тебе
Під бджіл медовий звук.
А за три дні з тобою
Прощався я з журбою,
Метеликом тремтливим
Здіймався і літав.
І плакали за мною
Осот із лободою,
Та слізні їхні зливи
Я в душу не пускав.
А за три дні з тобою
Всі рани після бою
Зі звіром самотини
Зникали без рубців.
То не цілющі соки
Душі латали боки,
А сміхом твоїм дивним
Зцілитися я вмів.
А за три дні з тобою
Ранковою росою
Стрічали сонце в небі
Краплини зжитих днів.
Та журавлі кричали,
У вирій відлітали,
В чотири дні без тебе,
Без усмішок і слів.
