повертатися
із вирію на батьківщину
і заставати сніг
стояти на одній нозі
голодними мерзнути
замерзати й падати
але знову і знову
повертатися
бо кров – не водиця
серце – не камінь
дим там де дім
повертатися
заставати сніг
мерзнути
замерзати і падати
повертатися
коли безрідна весна
стискає серце як бруньку
березень позичає в Сірка очі
а клаптик землі
під однією ногою
пече міцно
аж натомленим крилам
чути самоту його безмежжя
гіркоту приреченості
німоту розпачу
повертатися
і мерзнути
повертатися
і замерзати
повертатися
і падати
падати
щоб злетіти
хай на одній нозі
хай у внутрішній еміграції
хай востаннє
