За рангами ГАКу я можу це вставивити до прози чи в поезію. В обох випадках це буде чужим і стороннім, бо розділу "критика" немає. Тут є вірші, про які думано прозою. Тож я, пробач, отаковився тут.
Осьде я передивляюся невідомо коли мені скачані твори Війона, певно з diasporiana.
(недолугий) Переклад Леоніда Первомайського. Великий Тестамент. 1.
Коли минув мені тридцятий,
Не дурень бувши й не мудрець,
В біду потрапив я - за грати,
Страждав - урвавсь мені терпець...
На те усе був рішинець
Тібо д"Оссіньї самого.
Побий того святогу герць,
Я відрікаюся від нього.
2.
Хай він для інших пастир ширий,
Від ньогo я й на півшага
Не мав звичайної довіри, -
Не раб йому я й не слуга.
У кАзні, ждавши батога,
Сидів я на воді та хлібі,
Не раз пекла мене жага
І голод гриз, - то ще й спасибі?
А тут же подивіться-но, як це насправді.
ВЕЛИКИЙ ЗАПОВІТ
Переклад Святослава Гординського.
От же ж...
1.
Проживши тридцять літ і зим,
Ганьби і всіх понижень ситий,
Я став ні мудрим, ні дурним,
Хоч не одним був лихом битий;
Все довелося пережити
Від рук Тібода д'Оісіньї,
Що їздить люд благословити, -
Всім біскуп він, лиш не мені.
2.
Мені не пан він, не єпископ,
Я не орю його землі,
Йому не кланяюся низько,
Як хлоп і хлопка на ріллі.
Все літо при його столі
Я мав лиш воду з сухарями;
Знак скнари на його чолі,
Хай Бог йому подасть те саме!Б
Отут же є, так як це писане
(http://www.gutenberg.org/files/12246/12246-h/12246-h.htm)
(а де ж ті аффтарські права, бля?..) CY COMMENCE LE GRANT TESTAMENT
DE FRANÇOIS VILLON
FAIT EN 1461.
I.
En l'an trentiesme de mon aage,
Que toutes mes hontes j'eu beues,
Ne du tout fol, ne du tout sage.
Nonobstant maintes peines eues,
Lesquelles j'ay toutes receues
Soubz la main Thibault d'Aussigny.
S'evesque il est, seignant les rues,
Qu'il soit le mien je le regny!
II.
Mon seigneur n'est, ne mon evesque;
Soubz luy ne tiens, s'il n'est en friche;
Foy ne luy doy, ne hommage avecque;
Je ne suis son serf ne sa biche.
Peu m'a d'une petite miche
Et de froide eau, tout ung esté.
Large ou estroit, moult me fut chiche.
