Чарівник торкнувся струн...
Ні, не струн! легким торканням
наче дівчину від сну
розбудив.
Потепліло все навкруг
по завмерлій темній залі,
скрипкою весну-ясну
нам наснив!
Помахом прозорих крил
ангел звуки розчиняє
у повітрі, наче хміль
у вині.
Щиру душу нам відкрив
у пісенному розмаю,
нам наврочив дивні дні
вдалиніі.
А скрипаль не просто грав,
пестив скрипку, як коханець,
білим ангельським крилом
обгортав.
Розтопилася жура
під стрімкий мадярський танець,
мариться розмитим тлом
ніжний стан.
Збожеволілий смичок
не кориться музиканту.
Струни, звуки - завертів
круговерть.
В небі тисячі свічок
покотились зорепадом...
На кордоні двох світів -
дикий герць!
Незбагненна ця краса!
Хто він - людський син, чи Божий?
Видно Ангел пролетів
над дитям!
З ним співав у небесах,
бо на сцені - Олесь Божик.
Музика поміж світів і звитяг!
