Ця майжевесна засніжена,
І заспане сонцеоко,
Безрадності нашій тішаться,
Арктичній, сумній, глибокій.
Зіщулиться ніч від мінуса,
Поморщиться чорносливом.
І завтра ніщо не зміниться
Не стане ніхто щасливим.
Сто тисяч відтінків білого,
Сто тисяч лютневих версій
Ми - холоду скам'янілості,
Пульсує саме лиш серце,
Неначе червоне яблуко
Чи в косах іспанки квітка -
Я весну вдихаю зябрами,
я весну беру за свідка.
