у цій сніжинці згарки свіч і незбувань і нелюбові
і лики ангелів тепла що на землі загубили крила
її покликання весна її кружляння кольорове
та час немов скорботна сіль перетворив усе на біле
у цій сніжинці брунька снів а білий сніг що все навколо
і білий слід і білий світ її ловили і впіймали
вона кричала їм крізь лід що зацвіте не треба солі
а білий сніг і білий світ ховали сонце у дзеркала
та льодом зранена рука вказала небу розверзися
і хуртовина почалась і сонце дзвонами зайшлося
і ви із нею віч-у-віч зі сміхом зринули у висях
кружляли голосом весни понад зимове перелісся
твої долоні сонця кров її розметане розкосся
