Навіть не намагаюся змагатися -
бо хіба мож´ змагатися з божеством?
Навіть не намагаюся припускати думку,
що можна перевершити досконалість -
бо це означатиме, що змагаюся з неземним,
не кажу, що неживим, але просто з не-того-світнім,
бо знаю, що матінка Природа
думає перш за все за нас,
недосконалих Землян,
але що робити тоді,
коли є сумніви щодо походження? -
Бо і справді - може, ти -
Янгол, слуга Божий,
а, може, пекельний -
звідки мені знати?
Тож залиш мене, прошу,
в моїй комфортній самітності -
разом з фантазіями -
звісно, страшно,
коли тебе поруч немає,
але набагато страшнішим є
залишитися
з тобою
реальним
віч-на-віч..
