Як сипле сніг костел стоїть такий врочистий
високих вікон тепле світло серед міста
зігріє лід очей заплаканих сьогодні
розтопить злість і гострих слів кути холодні
Бо світло вікон - то чиясь молитва тиха,
вечірня праця, непрочитана ще книга,
пахучий чай, дитячі пустощі невтомні
і подих сонний зовсім поруч, біля скроні
З моментів щастя путівник життя складеться,
якщо ти сам нестимеш світло в серці...
