|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51563
|
| Рецензій: |
96011
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 45676, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.221.27.56') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Галина Росошенко , 01-02-2018
|
Вишневий сад, квітуй здіймайся!
Бери від сонця і красу і силу.
По щирості я жити намагався,
Від щирості і щедрості загинув
Не жаль. . .
Дитинство промайнуло:
Я малював щось з дерева творив.
Життю радів! Хоча не завжди легко було,
Проте, сади цвіли, я ж просто жив. ..
Зростав, мужнів ,та світом милувався
Із тисячі доріг я обирав свою.
І знов сади цвіли, коли я закохався,
Та вже з єдиною на рушнику стою.
Цвіте розмай, я донечку колишу
Не треба слів і їх немає .
Я кожну мить, твій кожен подих в серці пишу
Неначе знав, розлука нас чекає.
Так Батько вчив, так в школі нам казали :
Будь мужнім і родину бережи.
Щоб воргои в твій край не завітали,
Шануй його, та спокій стережи. "
Весна. ..все оживає вже й сади цвітуть
І я радів, бо заміж вийшла донька.
А там-на Схід десь вороги ідуть!
В Краю моїм вже є " гарячі точки "
-Не їдь!!!
-Не можу залишатись, сядь поряд, а потім тихо проведи.
Пробач,не звик я сумніватись.
Я повернусь! Як зацвітуть сади.
Пішов солдат...Лиш сумно посміхнувся,
Не зміг свій край залишити в біді ,
В труні назад, героєм повернувся
Зустріли з шаною і голови схилили всі тоді.
Не зубожів, не збайдужів,
Дивився в світ розумними очима.
І в мить останню сміло відповів :
"Не жаль...Одна у мене Батьківщина. "
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
