...ну що ж ти завмер,мій Збентежений Сонячний Зайцю?
Біжи - не спиняйся! - крізь цю запізнілу весну!
Так ніжно торкається губ бірюзовими пальцями
некошене Небо, мене позбавляючи сну...
і з розуму зводить кульбаб... Наближаючи літо...
Відчинених вікон медові тремтять вітражі...
І падають зорі - у кружку із надписом "Lipton".
Йдаремно з екранів чужі виглядають ЧУЖІ.
І місто не місто - зелене розгойдане море,
де сонце спікає бруківки гарячі коржі!
А світ - такий справжній, неначе народжений вчора...
