Знову дощик, що легенько барабанить
Розгубленим намистом білим. Мить -
І всі розгублено від музики тікають.
Мені ж подобається те, ЩО він шумить.
Він нагадав мені, як я колись гуляв,
Пригадую і місце - ліс Ґілян.
Хлопчина років десяти
Веселий і смішний,
Худенький був такий, тонкий,
Моторний і швидкий.
І дві мої дитячі ніжки
Мене швидким робили наче Гну,
Струмком сміливо я вважав ріку.
І коли від дому уводили доріжки
Чув від птаха, від вітру шепіт звичайний,
То казки, таємничі, життєві й повчальні:
Послухай мене, моя дитино, життя,
Хоч темна, хоч світла його половина
Є гарне, є гарне, є гарне.
