І поки твоє тіло
під вантажем втоми
м´яко провалюється
в теплих перинах,
твоя душа, дівчинко,
блукає по світах..
І поки на гілці
різдвяної ялинки колишуться
паперові сніжинки,
целофановий срібний дощ,
солом´яні ангелики,
ті справжні несуть тебе на крилах
по засвітах -
у напівтемряві, в напівсутінках
блукаєш разом з вічними пілігримами
звивистими шляхами на прощу
до інших величних соборів,
до інших позазоряних вимірів,
до інших всесвітів -
і хоч на рівні субатомів,
все ж наночастинка твоєї душі там побувала -
там, де справжні золоткрилі серафими
показують сім сфер інших мультикосмосів..
І якось вранці прокинувшися,
здивовано саму себе запитаєш:
а чи справді це все БУЛО, Є і БУДЕ?
Чи справді існує світ самих янголів - дітей Божих?
Чи справді всесвіт снів-мрій - неілюзoрний,
і справді він щоразу знову вибухає-народжується?
