Дорогі друзі
То вас доля
розкинула по всьому світі.
Сусідом москаль або поляк
І серед них прийшло вам жити
Дозвольте що вас привітаю
так, як навчили
мама й тато.
Завжди коли входили в хату,
Порожня була, чи теж ні
Завжди вони тут в чужині
Говорили:
- Христос Родився!
Коли ми
В хаті були
Всі хором сповіщали:
- Славмо Його!
Як нас не було,
тоді стіни
На яких висіли ікони
Несли вітання
Тиші дзвоном:
- Славмо Його!
А тепер всім вам
В чужині і в Україні
Кланяюсь нині
Бо знаю
Що всі ви
з України і з чужини
відгукніться до всього світа
як батьки вчили:
– СЛАВІТЕ! СЛАВІТЕ!! СЛАВІТЕ!!!
І буде славити родина,
сусід, що неприязним був
погане з душі геть відкине
молячись
простіть друзі наші провини
як я прощаю їх всім вам.
Завтра зайдете в БОЖИЙ ХРАМ
І там
Всі Ісуса будуть молити
Поможи людям мирно жити
І в свою церкву зайду я
Молитись буду. Гріх відкину
Господи, прости всі провини.
Бо всім нам нині треба МИРУ.
Як закопати гріх - сокиру
в Донбасі, Криму,
в снігах Сибіру,
які там не так скоро тануть
молю вас:
- Відкиньмо погане!
-
З Різдвом Христовим,
З Роком Новим
Зі Святом Йордану
Щиро вітаю всіх вас нині.
Як син Улюча,
В якому там, над Сяном
Стояла колись батьків хата.
Та не питайте, де вона,
Та чому її там нема.
Ні,
Не спалили її
У час війни вороги люті
З заходу, ні зі сходу
Вона,
Хата батьків
Хата моя
Разом з селом
Спалена була
поляком
У сорок шостім...
То вони,
Псевдо гості
Непрошені,
Не чекані
Прийшли в не шані
І давай
Палити український рай
Як колись в далекому степу...
Палили наші села, міста
По усій нашій околиці.
Зруйновано церкви, каплиці...
Вбивали братів і сестер,
Бо комуністи дали їм стер
Й ворожу волю.
Тепер
Я Бога молю
В виді Маленької Дитини
Прости, прости їхні провини.
Бо й я
Дитина мала,
Якій і року не було
Коли покинула село...
Молюсь
За них
За гріх
Їх
За «Акцію Вісла»
За всі болі
Яких пережив наш народ.
Скажіть це дітям, бо їх в школі
Про злочини тих років не вчать.
Тому то нині,
Тут в Польщі
І там в Україні
Поки історики мовчать
Скажімо співзвучно усі
- Не буде проклять.
Різдвяні Свята
Там, в Карпатах...
Про них я з пам’яті читаю.
Про них бабуся, мама, тато
Мені, дитині говорили
Коли жили:
- В світі нема такого раю,
Ніде нема такого краю,
Якого мали ми...
Я син земель рідних
Влітаю
Під ялівець, що пнеться в небо
Під смерека, що край дороги
Говорить з Богом...
Там стаю
В думках.
Там читаю
І співаю
Коляди
Які жили
В селі
Ім’я якому Улюч...
Чуєш їх?
Я коли приходять Різдвяні Свята
Завжди
Чую.
28.12.2016р.
