Дивився на неї і згадував ту, яка була до неї.
З якою ледь не побрався.
В якій було не змирився з остаточним вибором.
Дивився і уявляв, аби її попередниця таки стала матір’ю моєї дитини.
І як би по тому зустрів її.
Як би вкололося гірким усвідомленням серце.
Як би намагався над собою кепкувати, піднімати на сміх.
Мовляв, на кому б не зупинився, завжди з’явиться ще хтось, хто видаватиметься кращим.
А, по суті, всі вони однакові…
Як би не міг заснути уночі.
Як би дратувався навмисними і ненавмисними дотиками тієї, що була замість неї.
І ненавидів, ненавидів, ненавидів себе…
