затягнуло у колір того коридору і ночі,
має бути, як було, а було, ну майже, як хочу.
мало бути. й збагнути я мала ще в тілі
ті думки неприборкані й не до кінця зрозумілі.
застогнали всередині здавлені крики
запроторонего не мого ще тоді чоловіка,
затягнуло у себе хвилиною зірваних рухів
і зірвалося в диханні тих , що навколо духів
танцю, спогаду, пристрасті і того сліду.
я прокинусь з думкою: "ні, що ви, я не сновида"
