запах чистої постелі
і засніжені орелі
колихають в небі сни
на сопілку з бузини
грає княжич блідолиций
в хутрі з білої лисиці
стереже небесну гать
а орелі знай летять
в ніч зі свіч над містом Лева
та не чує королева
королева міцно спить
у сплетінні верховіть
обльодованим каскадом
світить чорне серце саду
чорний місячний агат
повнить гук небесну гать
княжич грає північ близько
гать зриває сяйним блиском
над сплетінням верховіть
час вмирає лиш на мить
а тоді у серце саду
ніч зринає водоспадом
білий білий коловир
замітає крихти зір
і буруниться й нутрує
і дзвенить морозом збруя
снігової кобилиці
кобилиці-сніговиці
що копитом землю б’є
а сопілка виграє
і дрижить імла сталева
спить в постелі королева
і не бачить як на стелі
ніч гойдається в орелі
як в пучки сніжинки в’яже
як зітхає місяць -княжич
як стає тонкою тінню
як зникає в позастінні
спить невинно королева
в ніч зі свіч у місті Лева
їде з хмар Великий Віз
пругом силяним зі сліз
дум- врозрад везе копицю
