Скільки літ присудив тобі світ.Дон Жуане ?
Скільки раз твою руку стискав кам"яний Командор...
Лід і полум"я, пристрасті тінь,без кохання коханець,
лезом шпаги примножуєш ти неповернутий борг.
Ти без бою ключів від фортечних воріт не приймаєш,
у облозі - терплячий,в атаці - навальний солдат.
Неприступність,У мові твоїй цього слова немає
і під чоботом стогне цнотливість уламками грат.
Чистокровність ідальго,по жилах вогнем голубіє
сік граната,настояний на поцілунках красунь.
І з очима святого - гультяй (пам"ятаєш,Севільє?)
по чужих квітниках оббивав світанкову росу.
І з родинного глека дитя досхочу напивалось
згірклим квасом повчань на мотив материнських чеснот.
У сідлі,чи зі зброєю-вправно,з дівчатами - жваво
тверднув м"яз,а на серці стиралися залишки цнот.
Передчасний засів у дитинстві зерном філософій
опадає у кошики долі цинізму плодом,
святість уз, наче дим над багаттям утопій
не зупинить,якщо запалився настирливий Дон.
Досконала галантність і вишукане лицемірство,
перд ним Мефістофель -жартун і грайливий пустун...
...І розчавлює долі чужі, як піддатливе тісто,
хто наступний? Чекає на вас Дон Жуан на посту !
