ВІрші- не проза. Сприймаєм усе навпаки.
В ній не збентежують розум химерні думки.
В ній, мов Титанік, потоне в воді льодяній
Спів мелодійного тону. Потоне у ній
Дивоторканнями імпульс цілунків твоїх,
Ніжне поЄднання тіл у дарунку утіх,
Танців шалених оголенння в ритміці блюз,
Пісні еротики синглом останнє "люблю"...
Проза поезії- фавн, що наяду споїв
І покохав наостанок... Знечещеній, їй,
Мов потонулій красуні, спочити на дні.
Мовлено-
прозу купують.
Поезію- ні.
