|
|
| Авторів: |
2698
|
| Творів: |
51622
|
| Рецензій: |
96045
|
|
|
|
Код:
|
|
|
Ошибка при запросе:
INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 45422, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '18.216.146.152') Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed
|
Художні твори
Поезія
Вірш
|
|
|
| © Михайло Нечитайло, 06-12-2017
|
Маленька жіночка під зорями стояла,
Благала зіроньку у небі показати,
Вона кохала, так мене кохала,
Ну як було й мені не покохати.
Вона руками заплітала зілля,
Вона очима напускала чар,
Я знемагав, неначе на похмілля,
І пив узвар, із вуст її узвар.
А небо мліло і котились зорі,
Із ночі в ніч, в незвідані світи,
Де ми топились у нежданім морі,
Бо вислизали із-під ніг мости.
Бо вислизали з-поміж днів благання,
Не кидай, розум, ти від нас не йди,
Та марно все, лишилося кохання,
І ми між неозорої води.
І ми, і небо, і Господь сердитий,
За віхолу з-під посивілих скронь,
І світ наш, тепло-тепло так умитий
Душі дощем зі сплетених долонь.
Прости нас, Боже, за гріхи й огріхи,
Пробач, як можеш і як воля є,
Не забери лиш зоряної стріхи,
Де серденько жіноче і моє.
Маленька жіночка під зорями стояла,
Вони в очах її горіли і палали,
І плакав Бог, і музика не грала,
Все затихало, жіночка кохала.
|
|
|
не сподобалось сподобалось дуже сподобалось |
|
|
