Ось Голанські висоти – на відстані дотику.
Та раптове «Ні кроку!» – немовби наказ.
Спить Хермон в самоти́ні одвічного спокою,
З білосніжних вершин зі́йде холод ураз.
Ось на бе́резі пальма тріпочеться вітами –
Ніби чубчик хлоп’яти на вітрові дня.
Зазирає пустун у Кіне́рет привітливо
І дитячими ніжками хвилі ганя.
Зимні квіти як іскри на радість нам лишені –
Анемона-жарина і сонце-шафран.
Схили днями бувають зела́ зеленішими
І як си́нява синій небес океан!
Якщо доля моя прирече мене падати,
Моє серце засвітить для інших вогні,
Бо хіба я вас можу забути і зрадити,
Мої юні, любов’ю ося́́яні дні?
***
Життя моє – стежка мінлива.
Буяє весна – та дарма́ –
Мов листя осіннє примхливо
Злетять почуття – і нема.
Тобою лиш я дорожила
Повік, моя мати-земля,
В роки безнадії любила
І в сяйві щасливого дня.
З дитинства у радості кличу
Тебе і ловлю кожну мить.
Блідим притулюся обличчям
До тво́го – в засмазі століть.
КНИГА МОЇХ ВІРШІВ
Всі відчаю зойки і стогін безсилля,
Мов ся́йне намисто зі слів,
У днину зневіри і втрати вложила
Я в білу книжи́ну віршів.
Знайдуть мою тайну і другом незнану,
Запалять вогонь в каганці,
І серця мого закривавлену рану
Хтось з’я́трить в холодній руці.
ЛИШЕ ПРО СЕБЕ РОЗКАЗАТИ ВМІЛА
Звузився світ мій, як та комашня
я на землі: і на немічні плечі
Но́шу надмірну взяла собі я.
Шлях мій, мов шлях комашини угору,
Біль, бідування, і праці терпець, –
Велетня руки байдужі й суворі
В злобній нарузі звели нанівець.
Кожен свій крок я співала, молила
Бога, зі страхом у самотині́.
Що ж мене кликав ти, берегу милий?
Що ж обманули ви, дальні вогні?
ЛУНА
____________Залману
Я пам’ятаю: світло ллє
З усюди й гір стіна;
І пісня з мене громом б’є,
Волаю: «Юність хай жиє!»
І вслід – луна.
Роки́ минули, промінь згас,
Рівнина – гір нема.
Луна ж міцна як в давній час,
Луна ясна, вона щораз
В мені жива.
Блаженний, хто до грізних днин
Зберіг тепло тих літ,
Хоча би відгук лиш один,
Хоча би відблиск тих вершин,
Луни хоч слід.
***
Мить зустрічі, півмить, квапливий погляд вслід,
Шматки ледь чутних фраз і ось…
Все змило – хвилями утіх і бід
бурхливо розлилось.
Поставила стіну – шукаю я дарма́
Сліди: зірвало греблю геть.
У бризках озера навколішки, німа,
Нап’юся з нього я ущерть.
***
На Книзі Іова відкритий ТаНаХ.
О мудрий! Навчи нас сьогодні
І горе приймати, як дар – на вустах
Із подякою карі Господній.
Коли б ми могли на подобу твою
Перед Ним свої сльози пролити,
Під кінець щоб утомлену душу свою
На батькі́вські коліна схилити.
НЕ БУЛО ЦЬОГО, МОЖЕ…
Не було цього, може, зі мною ніколи
І я
І не мріяла в тяжких турботах про сад
Коли сходила рання зоря?
І ніколи посеред палаючих днів
У жнива
З височенного воза снопів не летів
Голос – пісня моя жива?
І ніколи не вмилась, вдивляючись в вод
Синизну
В неземній тишині?.. Мій Кіне́рет, скажи,
Ти в мені наяву чи зі сну?
ПАМ’ЯТІ С.П.
Бувало не раз після літнього дня
Прийду і стою край воріт
При заході сонця все слухаю я
Як тихо твій голос дзвенить:
«Мій дім в бідноті й тісноті
І я в ньому у самоті».
Живе в мені світло і спокій тих днин,
Їх ніжністю сповнений я
І смутком солодким. У пісню свою
Ти вилити душу змогла:
«Мій дім в бідноті й тісноті
І я в ньому у самоті».
І мариться й досі під вечір мені,
Крізь темну журбу й німоту,
Уривками здалеку знову ловлю
Наївну мелодію ту:
«Мій дім в бідноті й тісноті
І я в ньому у самоті».
ПОКОРА
В мені га́ситься бунтівниця
Буйна, горда у ша́лу стрімкім.
І покора – німа вдовиця
Блідолиця іде в мій дім.
Мої стиснені губи й руки
Розімкне. Назбирає золи,
Щоб засипані згасли навіки
Іскри тліючі по́серед мли.
Сяде тихо в куточку обійстя,
Схилить голову мов засне,
І я знатиму вірно: що гістя
Вже не кине, не кине мене…
***
Ти погладив мене, руку в’яло проніс
Повз нахиленої голови,
Моє серце від смутку стислось до сліз
Льодяним тягарем в крові́.
Та невже наша доля безжальна до нас
Треба випити чашу, і скрізь
В мирі ми один одному повсякчас
Як на небі зоря зорі?
***
Хто ти, хто? І чом, скажи, назустріч
Їхнім сестрам не простягнеш рук?
І в сум’ятті очі враз опустиш
Як зустрінешся після розлук?
Сад зачинено, ані стежини.
І людина – сад.
Битимусь у кров серед каміння
Чи вернусь назад?
