Оживлювач старих знимок
Хмільним невиразним поглядом
Сковзаючи заповнює тріщини
Полупані краї пахнуть припеченим
Хлібом і білою японською глиною
Знімки зірвані із Древа Пам’яти
Вигнулись своїми хребтами
Та не для тебе вони вицвітають
Кохаються поки нікого немає
У сосновій коробці із позолотою
Циганським червоним золотом
Розкіш її присутності ти надалі пригадуєш
І власне тепер та русявка могла б чи
Не найбільше для тебе зробити
Зійшовши у руки твої
Зі старої знимки
Твоя безтілесна сльоза виявиться
Яструбиним втомленим летом
Із серця країни посухи й безводдя
У наступній версії вона допливе у Бразилію
Солона й обросла зеленавими водоростями
Карнавалом буде тобі
У миті мабуть що найбезсмертнішій
Серед Едему безсмертя
Вона розітре листя пахучої папороті
Легкими торканнями твої груди розпалить
І осідлавши коліна твої розповість про те
Що досьогодні для тебе було виявом слабкости
Вологі зойки її коротких постскриптумів
Немов шумовиння вдячного щастя
Розступилися як розступаються в танці
Два па
Замальовуєш начорно час відстань чорне
Поправляєш її розпливчасті фарби
Терпкими устами знаходиш її усмішку
Проте нітрохи не рожевішає її лице
І як упир засинаєш щоночі згорблено
На пологому білому березі ліжка
Перед третіми півнями
Сивіючи й наближаючись
До неминучого антракту
В одинокому вальсі Шопена
Лелієш золотом червоним
Голівки квіття кладовища
Де вона тобою вагітна тебе
Оживлювача старих знимок
Пригортає і фліртуючи струшує
На твоє безколірне безсоння
Діаманти роси із квітучої вільхи
