Хоробрість котеджів й висоток
тієї ж пекучої іскри дитя,
що з неї проростають хвилями
жоржини під порталами-вікнами.
Оплітаються доми вогнем,
жару пульсують квітами.
І стають на ноги висотки,
і стають на вітрила котеджі.
Дужі бетонно-панельні ноги
здіймаються-прориваються гуркотно,
але обережно, аби не тривожити
черепичні щогли вітрильників.
І підіймаються стрункими парадами
схилами цього міста рівнинного.
Так високо — до горизонтів,
так круто — поки тримається.
А потім монетами котяться,
змиті асфальтною хвилею,
зраджені ногами крихкими.
Падають. Піднімаються.
Повторюють спробу.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design